Юридический
Вестник
Правовой всеобуч для граждан

Главная » Статьи » Гражданам

Илюзія права

ІЛЮЗІЯ ПРАВА

DONUM AUCTORIS

 

Світ ілюзій не лише у житті загалом, але й у правовому житті людини є досить небезпечним, тому що призводить до помилок, які мають своїм наслідком трагічні події не лише для конкретної людини, але й для суспільства. На перший погляд видається, що світ ілюзій є багато у чому зручним, вигідним, адже дозволяє ставитися до реалій буття на власне уподобання, інколи навіть з найкращими відчуттями і емоціями, а негатив і крайній песимізм, які породжує, зокрема, ілюзія страху, рідко переходять у стан депресії, натомість є чіткими установками до протидії ворожому оточенню. Ілюзія, як відомо, – це завжди викривлене уявлення про дійсність через помилкове сприйняття реалій. Але ілюзія – це ще й обман, часто привнесений у свідоме життя людини і сформований у свідомості внаслідок рефлексії неправдивої інформації, яка видається і переконливо кимось обґрунтовується як достовірна.

За таких умов чи важливо кожному з нас розуміти і знати, що є право, що відноситься до права і що знищує право? Таке розуміння є обов’язковим в умовах сьогодення і не лише. Розуміння права і його адекватне відображення у свідомості дозволяє правильно сприймати будь-які події, які стосуються правового буття людини, сприймати такими, які вони є. Незнання і нерозуміння права утворюють достатні умови для формування ілюзії права і, що найбільш небезпечно, ілюзію присутності права у діяльності тих інститутів, які визначають загальні правила співіснування у соціумі. Йдеться, насамперед, про державу і державний механізм. Річ у тому, що саме держава пропонує суспільству загальнообов’язкові правила, називаючи досить часто такі правила правом. Але ж одна лише назва або ж навіть визначення такого важливого соціального явища, яким є право, не утворює його зміст, не виявляє соціальної сутності, і не трансформує соціальне призначення у якісні функції, які право має виконувати. Будь-яка норма, що виходить від держави, має відповідати ідеї права, а це відбувається, на жаль, далеко не завжди.

Ілюзія права – це як ілюзія віри, а може ще й більше в буденних умовах існування людини на землі.

Ми відносимося до тих, хто занадто легко піддається ілюзії права, перетворюючи його мало не у фікцію. Причина проста – ми не розуміємо і не сприймаємо справжніх цінностей права, ми вимірюємо право через своє близьке, через моє, через ту сорочку, яка присатаніла до тіла і не дає можливості дивитися на світ широким і відкритим поглядом. Так склалося. Ми забули норми, так гарно виписані у Литовських статутах з норм звичаєвого права і старої Руської правди, яка увібрала ще раніше звичаєві норми Київської Русі, і ми не сприйняли будь-яких норм, які пропонувалися суспільству у подальшому різними режимами у різні періоди і, які лише умовно можна було називати правом.

Суспільство, не навчене праву, не має соціальних перспектив, а цивілізаціний поступ такого суспільства дорівнює стрибку кволої людини через прірву. Ми не навчені праву. Ми віримо, що слова з трибуни, гарні слова в екранах і на шпальтах газет, журналів, на великих полотнах реклами або ж у соціальних мережах – то є правда, яка скраплена правом. Ми піддаємося умовлянням і, навіть, підкупу, дрібному, ніякому, але все ж підкупу, сподіваючись, проте даремно, на краще потім. Ми віримо чужому, не маючи розуміння свого. Ми не розуміємо права. Відтак, ми терпимо несправедливість до часу, ми ніби впиваємося свободою, забуваючи, що це ще й обов’язок, зобов’язання, що поруч той, де може закінчитися наша свобода, тому що він босий і голодний і не здатен до більшого. Ми ігноруємо, що рівність – це для рівних у можливостях і рівність – це завжди для відповідальності. Ми зриваємося на шалену лють від порушень, які вчиняє оточення, і шукаємо можливість вирішити на родинних чи дружніх зв'язках питання власного порушення, власної відповідальності. І все це ми називаємо демократією і визначаємо правовою, соціальною державою.

То, можливо, там, у тих чудових словах Конституції ми втратили наше право, а отримали ілюзію, з якою пнемося у світ, демонструючи своє правове невігластво? Чи все ж причина в іншому – існує обман, який усі часи не дає нам зрозуміти що є правом. Той вичурний обман, який виходить під виглядом Закону, де німі норми, які ніколи не зможуть говорити до людей, бо не здатні бачити людського через забруднене єство своє різними групами тиску від олігархів і від цинічних політиків, які у тому вбачають свій інтерес. Той обман, який сіють правоохоронці, не навчені праву, а навчені багатіти від права.Той обман, який виходить від суду, що, як і правоохоронці, продається, зводячи нанівець усі марні намагання отримати право у судових рішеннях.

Зрештою, якщо ми далі будемо жити ілюзіями права, якщо не зрозуміємо, що це соціальна інфекційна хвороба, яка здатна знівечити тіло суспільства, коли її не лікувати по-справжньому, коли не виводити її з власної свідомості назавжди, то ми так і залишимося зі своїм хибним, перевернутим сприйняттям права і правового у невизначеному цивілізаційним виміром суспільстві. Чи таким є наш вибір?

Головний редактор порталу «Українське право» Павло Богуцький

Джерело: http://ukrainepravo.com/

 

Коментар редакції видання «Юридический вестник»:

« Ілюзія права», на погляд редакції, дуже влучно характеризує проблеми нашого суспільства, як маленького села, так і великого міста і всієї України. А якщо уважно придивитись до тих не гараздів що відбуваються у нашому Бердянську, то стане зрозумілим, що в їх основі, також лежить ігнорування норм права.

Натомість, приклад Швеції, де вже декілька століть живуть за принципом що майбутнє держави визначає закон і його неухильне дотримання, наглядно демонструє переваги реально діючої правової системи для кожного громадянина держави.

Категория: Гражданам | Добавил: jur_vest (12.02.2018)
Просмотров: 994 | Рейтинг: 2.0/3
Всего комментариев: 0